Металкорова осінь: огляд закордонних ROCK | METAL новинок
Нові закордонні Рок та Метал релізи початку осені 2022
За межами України час тече інакше і пов'язано це не лише із війною, яка розділила життя кожного українця на "до" та "після", а з різністю наших культур та менталітетів. Так тільки за перший тиждень вересня західна рок-метал сцена поповнилася вже низкою нових альбомів, серед яких спостерігається засилля металкору — принаймні, мені потрапляли під руку саме вони
Огляд від The Rock Spectrum OnukVelesa
Ozzy Osbourne — Patient number 9
Особистість, яка не потребує додаткової презентації своєї персони, — шановний пан Оззі випустив у Світ нову платівку «Patient Number 9». Кожний подібний анонс від легенди наводить і без того багато шороху в усій музичній спільноті, а цього року, через хижий напад росії на Україну, наша увага прикута до релізу Оззі ще більше, оскільки платівка випускатиметься ще й лімітованим тиражем у жовто-блакитних кольорах в підтримку українців, а всі збори від її реалізації підуть на допомогу Україні
Попри цю приємну зовнішню складову альбому є чим порадувати фанів і своїм, без перебільшення, неперевершеним і крутим матеріалом. Я не фанат Оззі і подібного хеві/стоунеру, але це той випадок, де на першому місці стоїть ідея, сама музика, пісня у її абсолютності, а стиль виконання — це лише засіб передачі цієї ідеї. Я звертаю на це увагу тому, що сьогодні більшість виконавців ставлять перед собою самоціль "ми граємо стоунер/психоделік/джаз/деткор/[вставте свій стиль]" або навпаки "ми експерементуємо та змішуємо стилі" — в будь-якому разі на перший план виходить або "пісня в стилі", або "пісня на межі стилів"
У випадку з «Patient Number 9» це альбом ПОЗА жанровими рамками: він доносить, оповідає, занурює, огортає, тримає — багатством закладениї у ньому ідей. При цьому — так, все це — такий типу хеві/стоунер. Тобто багатство досягається не тим, що тут змішується блек/дабстеп/інді/[вставте свій стиль] , а ...гармонією. Оззі та його друзі "з'їли" не одну "собаку", а, скоріше, цілий "притулок для собак" на тому, як зробити так, щоби все було соковито, багато і, в тому числі, нічого зайвого. Так чи інакше усі, хто брали участь у цій платівці, мабуть що народилися з відповідними музичними інструментами в руках
Я міг би сказати дуже багато про цей альбом, але буде краще, якщо ви почуєте його на власні вуха — тоді все стане зрозумілим без слів, адже музика — універсальна мова, що не знає мовних кордонів
Американський колектив, якому вже 20 років, пережив розпад у 2009 та відновлення музичної діяльності у 2020, хоча за такий довгий строк мають всього чотири альбоми
М'яке і досить легке звучання, тим не менш, заряджене всіма потужними клішованими відомими пост-гранжовими фішками. Це приємна робота, створена для "колекції в стиль", тобто — принципово особливого, що перевертало би всі канони жанру, на цьому альбомі не має, але гурт і не ставив собі такого за мету. Повторюся, що це приємний реліз, від якого можна отримати задоволення попри загальну відчутну "попсовість". Але ця "попсовість" органічна, не вичавлена, коли рок перетворюється у щось ниюче і розмазливе
Оцінка: 8 з 10 — нічого особливого, але нічого поганого
Oceans Ate Alaska — Disparity (LP)
Тим, хто кричить, що деткор — тупий мертвий стиль, повний зашквару, я радив би підготувати вушка, оскільки деткор в умілих руках здатен розйобувати і в 2022 році, а «Disparity» від Oceans Ate Alaska — це несподівано крутий реліз, що чіпляє з перших секунд, хватає тебе і люто тащить крізь весь матеріал
Oceans Ate Alaska — це дуже молодий британський гурт і, можливе, саме оця "англійська кров", а не американська, робить їх такими особливими. Надзвичайно потужний, крутий матеріал, оздоблений купою сучасних електро-фішок, брейкдаунами всіх мастей, відчуттям стилю, мелодикою і...хітовістю!
Так, це не прохідний альбом, де пісні неможливо відрізнити одну від одної у сірій масі — «Disparity» здатен здивувати кожною цеглиною свого фундаменту. Місцями матеріал зміщується у бік металкору, але загальна картина, як на мене, лишається деткоровою
Мастхев👍🏻
Оцінка: 10 з 10 — деткор, яким його треба робити — методичка 2022
We Came As Romans — Golden (EP)
Більш м'який представник корової сцени з альтернативним ухилом, але коровою агресією та екстрим-вокалом
Тим не менш — потужності хлопцям не бракує. Це доволі впевнена робота для своєї ніші, здатна розхитати голову на шиї в такт жирнющої бочки з характерним гітарним строєм
We Came As Romans — американські металкорщики, на сцені з 2005 року і все ще мають достатньо запалу та карт у рукавах аби здивувати слухача. 5 альбомів у дискографії, шостий планується цього року.
Їх новий матеріал однозначно настільки же жирний, як і їхня бочка в ударних
Оцінка: 9 з 10 — по-американськи жирно, сповнено повного набору усіх вам відомих кліше — класно, беру разом із чизбургером, картоплею фрі та колою
Nerv — Blue (EP)
Легенький та лагідний саунд каліфорнійського Сонця під акомпанемент важкого музичного озброєння
Пафосно та круто, в усіх кращих традиціях: коли "добре" не скажеш, що погано
Nerv — дуже молодий американський колектив, який жив тільки синглами та подібними мініальбомами
Не дурна робота з модерновими вокальними ефектами поєднує в собі всі найкращі якості альтернативного металу з усіма дійсно ладними, гідними до наслідування елементами популярної музики — сплав вийшов сповнений енергетики та мелодійності
Оцінка: 9 з 10 [*знову так багато? Ти шо — фанат зашкварного альт металу?] — модерново, сучасно, свіжо, приємно ласкає вуха — прокачаний Джастін Бібер на максималках та "альтернативному" протеїні
Miss May I — Curse of Existence (LP)
Фанати старої школи пам'ятають Bullet For My Valentine. Так от — цей альбом з першої пісні нагадує мені «Scream Aim Fire»!Та не одними єдиними BFMV — це класичний металкор з напрочуд хітовим і ладним матеріалом. Мені здається, що в представників західної культури подібні жанри — в крові від народження, бо всі грають настільки злагоджено, мов за методичкою, при цьому — Дажбоже, так, я готовий це слухати!
Це крутиий альбом, заряджений на всі сто. Хочу звернути увагу на те, який за кількістю це вже альтернативний реліз серед тих, що вийшли буквально протягом тижня! В той час як в Україні такого не вистачає — жанр чомусь є непопулярним
Curse of Existence — представник ідеології, яку я ціную найбільше: не потрібно нічого нового і ніяких експерементів, коли ти добре знаєшся на тому, що робиш, мати рамки свого стилю — це прекрасно
Оцінка: 10 із 10 [*довбаний металкорщик, фанат зашквару — фсьо ясно] — металкор 2007..2008..2022... Так — почерк крізь роки, чистий еліксир, або що ще вам потрібно?
Flight Paths — American Renaissance (LP)
Дебютна платівка американского бенду двох братів, які прекрасно володіють особливостями приборкання музичних вібрацій і створення позитивного музичного вайбу.
Простенько, дуууже простенько, легенько, але, разом із тим - цілісно та ладно. Відчуття катарсису не викликає, але здатне потішити вушка. Матеріал сповнений "крутих" поп-прийомів, які відверто лізуть на перший план, і, в той же час — місцями талановито підпорядковані пост-гранжовій хвилі
Подекуди відчувається невитриманість межі балансу, на якій і тримається вся конструкція альбому, тяготіючи до невпорядкованого максималізму, але у Flight Paths навіть відверто попсовенький мотив заряджений альтр-рок структурою і, в будь-який момент, гармонійно здатен перетікати із одного русла в інше (пісні, які починаються як "бляха, вимкніть це лайно" завершуються як "бляха, непогано, дайте ще")
Оцінка: 7 з 10 — місцями хотілося просто обмазатися з ніг до голови, а місцями забагато того, чим обмазуватися — можна не доплисти... але, бляха, — дайте ще!
Parkway Drive — Darker Still (LP)
Більш стримана платівка від австралійського гурту Parkway Drive, разоім із тим і менш цікава — не все коту вареники з маслом
Але Parkway Drive не раз і не два здобували золотий статус в Австралії — кожен їх альбом це шалений комерційний успіх, тим не менш, я не можу не відзначити, що «Darker Still» заряджений зовсім іншими вібраціями, порівняно із тими, які я описував вище
Відчувається надмірна прив'язаність до ритму, мало свободи, немов хлопців (мене, як слухача, разом із ними) затисло у кліщі
Справа смаку, але не сподобався ще й вокал
Ну, це просто музично не яскравий матеріал — та сірість, про яку я згадував вище
Оцінка: 5 з 10 — нудятина [*оце вам аби розйобувало]. Та ні, просто нічого цікавого — занадто грубий вокал і занадто сіре музичне оформлення
Celldweller — Soul Parasites (EP)
Я дуже лююблю творчість Celldweller, оскільки це бісове поєднання таланту та невпинної фантазії, яка не має меж разом із абсолютним розумінням того напрямку, в якому музикант творить. Він відчуває всі тонкощі та особливості всіх модернових електро-фішок та драйву рок-музики, тому з такою легкістю балансує на межі, втримуючи на собі увагу з усіх сторін
«Soul Parasites» — це один з EP \ Синглів, що передують виходу нового альбому, який очікується у жовтні. Якщо ви грали у старі Need For Speed Underground — то це воно. З тих часів, коли музика була музикою [*оце ляпнув : дід — пий пігулки]. Маю на увазі, що при прослуховуванні абсолютно не важливо, чи це експерименти і скільки тут від якого стилю, оскільки, як я зазначив — ніяких меж тут не існує, як і не виникає бажання відокремити якийсь один елемент від іншого, бо всі блоки (чи то брейкбіт, чи драм н бас, чи дабстеп, чи рок, чи кор, чи метал) переплелися у єдину нервову систему
Оцінка: 10 клітин з 10 — Celldweller — один із представників старої школи, який і сьогодні продовжує робити стару школу без нафталінового присмаку, в той же час, не втрачаючи того самого вайбу двохтисячних (скоріше навіть футуристичних девяностих)
Placebo — Shout (сингл)
Кавер на всесвітньо відомий синті-поп хіт гурту Tears For Fears
Не питайте, навіщо
Певно просто, щоби було
Нічого цікавого, звісно, бути тут не може, оскільки кавер виконаний один в один і позбавлений будь-чого Плацебівського. Хотілося переспівати улюблену пісню та й все тут — що поробиш
Оцінка: мінус нуль
Цієї весни Placebo випустили СУПЕРОВИЙ альбом — «Never Let Me Go», з яким я раджу ознайомитися, бо це ті Placebo, за якими ми скучили
Альбом настільки крутий і хітовий, разом із тим — атмосферний і витриманий у плацебівському стилі, сповненому депресивного вайбу
Оцінка: 11 із 10 — без коментарів
SiM (Silence Iz Mine) — Light It Up (Сингл)
SiM — один із двох (чи, трьох) моїх найулюбленіших колективів. Вони зачаровують, вони самобутні, талановиті і суперхітові, адже кожен їхній альбом вмить потрапляє на 🔁 repeat 🔁
Сингл «Light it Up» з майбутнього EP «BEWARE» радує нас усім, за що SiM так люблять фанати — качовий саунд, шалені вокальні фішки Mah (вокаліст) та ефекти
Для тих, хто не знайомий, а, гадаю — тут таких 100%, SiM поєднують у своєму звучанні екстрим вокал, чистий вокал, альтернативний рок, ска/реггівські фішки та ДААБ (не степ). Це неймовірно ураганний колектив, про який ми ще напишемо
Оцінка: 10 титанів з 10 — пояснення: трохи раніше цього року гурт випустив саундтрек до заключного сезону мегапопулярного аніме «Атака Титанів». Раджу ознайомитися додатково з цим шедевром
Polkadot Stingray — Odoru Yo-Ni (LP)
Навряд чи тут знайдуться поцінювачі такого саунду — все таки, японський рок відкривається не всім і не відразу. Мені знадобилося більше 10 років, щоби дійти до цього
Але я обожнюю японців за насиченість і багатство їхнього звучання та емоційний гіперекспрессіонізм. Поєднувати непоєднуване і робити неможливе — це про J-rock, і робити таке органічно здатні лише японці. Джазу та прогресиву в їхній музиці більше ніж на всьому західному поприщі
Цей альбом не є виключенням. Недосвідченому слухачу може попервах здатися, що це якась "діч", бо не всі звикли до особливостей японського "дитячого" вокалу та вимови, але, якщо ви вслухаєтеся в аранжування, які неймовірні перформанси видають гітарист, басист, ударник — багатство нот, гармонійних переходів, гітарних соло імпровізів, ударних сбивок здатно зламати мозок
Тут джаз, рок, прогресив, інді, поп — все зливається у єдиний коктейль і, повторюся, що , в силу особливостей звучання японської мови та японської культури — таке не те, щоби під силу тільки японцям, але тільки у їхньому виконанні це здатно звучати окремим стилем, який йменується японським роком
Оцінка: 10 з 10 [*довбаний японофіл] — однорідність, природність, гармонія, органічність шаленого поєднання непоєднуваного, мімімішний вокал і прекрасні аніме-тян — як це можна не любити
На цій легкій ноті завершу невеликий екскурс у закордонні релізи початку осені 2022. Це лише поверхневий зріз того, що потрапило мені першим під руку, але, сподіваюся, що ви відкриєте для себе щось нове та цікаве)
Бережіть себе!
Слава Україні і смерть російським виродкам!
- GARMATA SYNDICATE випускає метал ремікс на Тартак feat. Катя Chilly — Понад ХмарамиЯк завжди доволі непоганий ремікс... Говорити можна багато, але зате є з чим порівнювати....GARMATA SYNDICATE випускає метал ремікс на Тартак feat. Катя Chilly — Понад Хмарами
- Пірати української рок-сцени: новий EP гурту KLEFT «Сіль»Час відкрити пляшку рому та отримати чорну мітку! Запрошуємо Вас приєднатися до огляду історії піратського судна "Каліпсо" та ознайомлення з пригодами її командиПірати української рок-сцени: новий EP гурту KLEFT «Сіль»